Украинская вышивка /Укр./

Українська вишивка. Рушники.

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам`ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які датуються Viст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а й вишивки українського народного костюма XVIII-XIXст.

Арабський мандрівник Хст. н. е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам`ятки ук-раїнської вишивки збереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд дав-ніх мешканців території України доби неоліту, три-пільської культури.

Вишиванням споконвіку займались жінки, які з по-коління впокоління передавали найтиповіші, найяскра-віші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техні-ку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевос-ті, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв.

Протягом багатьох віків безпосередній конкрет-ний зміст символів на вишивках втрачався, але тра-диції використання їх не зникли. За мотивами орна-менти вишивок поділяються на три групи : геометрич-ні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань , культів.

Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфо-логії. Різноманвтні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення нашіх предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне. На основі стародавніх космологічних символфів у народі створенна своя система назв. Це “баранячі ноги”, “кучері”, “гребінчики”, “кривульки”, “сосонка”, “перерва” тощо.

В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі, рослині. Крім поширеного символу “дерево життя”, який зображається стилізовано у формі листя або гілок, у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як “виноград” -символ добробуту, щасливого одруження, “барвінок” - сим-вол кохання тощо.

На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси “дерева життя”. Інколи вишивальниці викорис-товують індивідуальні мотиви, які властиві баченню візерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб`яча луска тощо.

Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плу-таним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка - червоними та сі-рими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.

Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометрич-ний орнамент із стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами. Основні кольо-ри білий, коралово-червоний, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, знизуван-ням, гладдю.

Для вишивок Закарпаття характерний мотив “криву-ля” у різних техніках виконання. Переважає техніка “заволікання” і вишивання хрестиком, часто використовується вирізування та гаптування. Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один з кольорів ; поширені як бі-лі, так і багатокольорові орнаменти.

Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегам дому, родини. У давни-ну рушник, вишитий відповідними візерунками-симво-лами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів : з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в ос-танню путь, прикрашали, образи та накривали хліб на столі. Крім обрядового значення, рушники мали і чисто практичне застосування. Відповідно до функцій, які вони виконували, рушники мали свої назви.

Наприклад, для втирання обличчя і рук - утирач, посуду і стола - стирок, для прикрашення образів - покутник, для шлюбних церемоній - весільний, для похорон - поховальний, для пов`язування сватів - плечовий тощо. Рушники були своєрідною освятою по-чатку справи чи її закінчення, так, при зведенні хати рушниками застелялися підвалини, хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив, на рушниках опускалась домовина з небіжчиком, рушниками скріп-лювали купівлю-продаж тощо. Відповідно до призна-чення рушники розрізнялись за технікою виготовлення

та вишивання. Кольори та орнамент рушників харак-терні регіональним особливостям, за якими розріз-няються “подільські”, “поліські”, “київські”, “гуцульські”, “галицькі” і “буковинські”.

Українська вишивка, рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини, але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу.

Дата добавления: 31.01.2001